Liquides Imaginaires. Історії, що стали парфумами. Частина 1

"Я завжди кажу про свої парфуми, що їх треба приборкувати. Їх не можна продавати просто так – по нотах.

На мій погляд, сьогодні ми часто не знаходимо часу, щоб оцінити парфуми, і, на жаль, індустрія зведена до сфери краси"

Філіпп ді Мейо

"Наші парфуми — це розкіш. Їх важче зрозуміти, ніж більш комерційні парфуми, але вони більш цікаві для тих, хто має смак до вишуканих ароматів.

Як Ferrari – цією машиною важче керувати, ніж Chrysler, але вона розкішна!"

Давід Фроссар

Сьогодні парфуми виконують функцію модного аксесуару. Будь-хто дотичний до сфери парфумерії підтвердить, що основні вимоги покупців до аромату – стійкість, довгий шлейф та компліментарність. Та таким утилітарним підхід до парфумів був не завжди. Слово «парфум», що використовується нами сьогодні, походить від лат. per fumum, тобто «через дим». Першими парфумами були пахощі, що спалювалися на жертовниках в ім’я богів та через дим, що підіймався до неба, люди спілкувались зі своїми богами.

Ця ідея захопила Філіппа ді Мейо (Philippe Di Méo), француза, дизайнера, що співпрацював з брендами, що створюють предмети розкоші (Moët & Chandon, Dom Pérignon, Louis Roederer, Baccarat, Raynaud). Себе Філіп вважав більше сценографом, ніж дизайнером. Своє покликання він бачив у тому, щоб через простір розповідати історії. У 2002 році він відкрив у Парижі власний ресторан R'Aliment, де поєднав кулінарне мистецтво з модою та дизайном. Як розповідав Філіпп пізніше в одному з інтерв’ю, сам він завжди уникав комерційних парфумів, що позбавляють людей ідентичності, та змішував на своїй шкірі 2-3 аромати.

Бажання створити парфумерний бренд з’явилося у Філіппа після того, як в 2010 році згоріла його квартира в Парижі. Тоді він втратив всі речі, до яких був прив’язаний і які складали велику частину його життя. Коли Філіпп дивився на горстку попелу, у яку перетворилися його меблі та предмети декору, він усвідомив, що від минулого життя лишився тільки ледь вловимий запах.

У 2011 році під час Paris Design Week Філіппу ді Мейо запропонували створити парфуми за його власною концепцією. Його першим ароматом став L'Eau Bénite (Свята Вода). Невдовзі цей парфум трансформується у трилогію і так народиться бренд Les Liquides Imaginaires (Уявні Рідини).

«Я довго виношував проект з L'Eau Bénite з бажанням повернутися до витоків парфумів. Я хотів відійти від стандартів б’юті-індустрії, що часто дуже обмежені, щоб підкреслити  духовний вимір аромату. Це було зародженням відчуття піднесеності, на мою думку, глибоко пов’язаного з парфумами, які в античності мали на меті звернення до богів». - Філіпп ді Мейо

Співзасновником бренду став Давід Фроссар, що вже багато років працював в парфумерному бізнесі і сьогодні також має власний бренд Obvious (але про нього – іншим разом). Давід, що вивчав філософію в Сорбонні, після навчання пов’язав своє життя з парфумами. Певний час він був креативним директором дому Frapin. Давід зазначає, що і парфумерія, і філософія певною мірою пов’язані з тим, що він називає «таємницями людського життя».

Liquides Imaginaires були створені, щоб повернути парфумам їх першопочаткову сутність – бути провідником у світ сакрального, допомагати тим, хто їх носить, переходити зі світу матеріального до уявного інтимного всесвіту невимовлених мрій, бажань та намірів. Творча пристрасть Філіппа ді Мейо та бізнес бачення Давіда Фроссара об’єдналися, щоб дати нам можливість доторкнутися до потойбічного.

ПЕРША ТРИЛОГІЯ – «ПОТОЙБІЧНІ ВОДИ»

SANCTI – FORTIS – TUMULTU

Перша трилогія побачила світ у жовтні 2011 року. Перша партія становила лише 40 флаконів по 250 мл та 12 олов’яних амфор з парфумами.  Цікаво, що спочатку піраміди ароматів зберігалися в секреті. «Потойбічні Води» стали своєрідним маніфестом від Філіппа та Давіда:

«Ринок парфумів ствердився в своєму бажанні подобатися більшій частині світу. Чарівність пішла, аромати втратили свою магію і стали нічим більшим ніж просто об’єктом бажання».

Fortis – це чорні води, але їхня «чорнота» доброзичлива. Вона втілює силу тих добрих духів, що захищають нас. Парфум димний, спецієвий та деревний. Саме Fortis став тим талісманом, образ якого Філіпп ді Мейо побачив у попелу, на який перетворився його дім після пожару.

Sancti – це свята вода, що очищує душу та підносить її до небес завдяки летючим та сяючим нотам цитрусів, кипарису, розмарину та ладану.

Tumultu – знаходиться між світлом та тінню, натхненний водяними парами давньоєгипетських ванн, він втілює тілесну чуттєвість завдяки нотам сандалу та спецій.

Авторкою Fortis та Sancti стала Соня Констант (Sonia Constant), а Tumultu створив Жак Юкліє (Jacques Huclier).

ДРУГА ТРИЛОГІЯ – «КРИВАВІ ВОДИ»

DOM ROSA – BLOODY WOOD – BELLO RABELLO

Свою другу трилогію Liquides Imaginaires присвятили іншій рідині, що несе у собі безліч сакральних сенсів, – вину в усіх його проявах. Dom Rosa – це шампанське Розе, Bloody Wood – сама суть червоного вина, а Bello Rabello – п’яний портвейн. Ці аромати побачили світ у листопаді 2013 року.

Dom Rosa – це насправді трагічна історія. У Франції поряд з виноградниками вже сотні років висаджують рожеві кущі – тля їсть їх, тим самим лишаючи виноградну лозу неушкодженою. Так троянда жертвує собою для того, щоб міг жити виноград. І в Dom Rosa ігристе вино поєднується з нотою злегка обкуреної пахощами троянди на деревній базі.

Bello Rabello – це портвейн, що ллється в портах впереміш з кров'ю. Його назва – це присвята човну Rabelo, на яких перевозили бочки з вином в Португалії, батьківщині портвейну. Bello Rabello це солодкий і смачний аромат з нотками сухофруктів.

«Цей аромат символізує час, коли римському полководцю було дозволено пройти через Рим зі своєю армією та всіма його скарбами та дикими тваринами, яких вони знайшли в диких землях, з дивовижними фруктами та дивовижними ароматами та спеціями», - Давід Фроссар

Bloody Wood, благородний і деревний, - це власне саме вино, дар богів з часів Античності. Це аромат-поєдинок, в якому верхні металеві ноти (бо вино – це кров) зійшлися з теплою деревною базою, переплетені між собою ягідним соком.

ТРЕТЯ ТРИЛОГІЯ – «ГУМОРИ»

LACRIMA – PHANTASMA - MELANCHOLIA

У травні 2014 року була представлена нова трилогія, присвячена гуморам - натхненна Гіппократом, вона пропонує парфуми як протиотруту від «перепадів настрою» та використовує їх силу для концентрування наших емоцій. Парфумеркою, що створила цю трилогію, стала Амелі Буржуа (Amelie Bourgeois).

Гуморальна теорія була сформульована ще Гіппократом в V – IV ст. до н. е. та лежала в основі європейської медицини до початку Нового часу. Згідно з цим вченням, в тілі людини циркулюють чотири рідини – кров (сангва),  жовта жовч (холе), чорна жовч (мелена холе) та лімфа (флегма). Вважалося що будь-які хвороби виникають через порушення балансу цих рідин в тілі людини, тому лікування базувалося на тому, щоб за допомогою їжі та напоїв відновити баланс. Вважалося, що превалювання певної з рідин визначає характер людини.

Ідея цієї трилогії зародилася у Філіппа ді Мейо ще в 2005 році, коли він у співпраці з Quest International (виробник парфумерних інгрідієнтів, поглинутий Givaudan) створив три парфуми присвячені трьом людським виділенням – сльозам, поту та слині. Проєкт отримав назву (My) LIQUID і 20 років тому це був справжній виклик, адже тема тілесних виділень і сьогодні лишається переважно табуйованою. Ці аромати продавались у СПА-салонах на території Франції, але, нажаль, їхні піраміди нам невідомі, бо згадок про них не лишилось навіть на Фрагрантиці.

Повертаючись, до трилогії Гуморів, зв’язок з Гіппократом простежувався не тільки в назві, а й у флаконах, що нагадували старовинну аптекарську амфору та продавались разом із піпеткою, якою і треба було наносити аромат. Також кожен аромат мав свої показання для застосування.

Lacrima – це сльоза, основні ноти – рожевий перець, смола елемі та кастореум (бобровий мускус). Використовувати при душевному болі.

Phantasma, що буквально перекладається як «примара», це вода губ, що має пробуджувати в нас найпотаємніші бажання. Основні ноти – лісовий горіх, шавлія та нарцис. Показана для підвищення харизми та сексуальності.

Melancholia – вода душі, що втілює у собі суть меланхолії, основні ноти – імбир, лавр та солодкий мускус. Є протиотрутою при тузі та нудьзі.

ЧЕТВЕРТА ТРИЛОГІЯ – «ВОДИ ДЕРЕВА» (знята)

TELLUS – SALTUS – SUCCUS

Четверту трилогію, що вийшла в лютому 2015 року, Liquides Imaginaires присвятили дереву. Символізм дерева дуже багатий, в багатьох релігіях існує образ світового древа, що пов’язує між собою світи. Так і дерево від L.I. – це символ самого життя, що зберігає у собі пам’ять про всі минувші епохи та відроджується щовесни як символ перемоги над смертю.

Tellus – це глибокий дух землі, що вкорінився в міцних коренях, телурична сила, без якої ніщо не сходить. Це запах гумусу, грибів, вологи, моху та зів’ялих квітів, що впали біля підніжжя дерева.

Saltus – це ствол дерева, це втілення життєвої енергії та амбіцій до росту. У цьому ароматі змішались рослинний та тваринний акорди, застигла деревна смола, овочеві нюанси та камфорність.

Succus – це крона, що майже торкається неба, находячись на межі між матеріальним та нематеріальним світами. Це ода свободі, мріям та красі сонячного проміння, що грає в листі. Найсвіжіший, найбадьоріший, найспокусливіший аромат із трьох.

«Важливо відновити зв’язок із природою. Це велика частина бачення Liquides Imaginaires – парфуми як магічний фільтр, який може відновити зв’язок вашого духу зі світом, який, можливо, був забутий», - Давід Фроссар.

П’ЯТА ТРИЛОГІЯ – «ШКІРЯНІ ВОДИ» (незавершена)

PEAU DE BETE – BELLE BETE

У вересні 2015 році L.I. презентують свій перший анімалістичний аромат - Peau de Bête (Шкура Звіра). Аромат – втілення запаху гарячої та спітнілої шкіри коня після галопу, плотський та дуже чуттєвий парфум.

«Я шукав тварину, яка могла б втілити певну форму мужності, водночас благородну та могутню. Кінь ідеально символізує ці цінності сили, сексуальної енергії та дикої елегантності. Я хотів, щоб цей аромат був ароматом живої тварини, близької до людини. Запах, який добре пахне злиттям їхніх шкір, їхнім контактом», - Філіпп ді Мейо.

Цей парфум наробив галасу, коли вийшов, адже окрім звичних нот як пачулі та чорний перець, він мав у своєму складі мускус цивети та бобровий мускус, а також хімічну сполуку під назвою скатол, що є похідною індолу та відповідає за характерний запах фекалій. Але за допомогою цієї речовини у малих концентраціях відтворюють запах жасмину чи апельсинового цвіту. 

В червні 2016 виходить нова глава трилогії Belle Bête (Прекрасний Звір), аромат, натхненний картиною німецького художника Франца фон Шульца «Поцілунок Сфінкса» (1895).

Сфінкс у міфології давніх греків – це істота з головою жінки, тілом левиці та крилами орла. Донька Єхидни та Тифона, Сфінкс охороняла вхід до Фів і загадувала загадку всім, хто хотів увійти у місто. Мандрівників, що не могли розгадати її загадок, Сфінкс безжально вбивала.

Дивлячись на картину, ми не можемо зрозуміти до кінця – чи це пристрасний поцілунок закоханих, чи смертельні обійми міфічної істоти. Карін Буен , що створила обидва «звіриних» аромати , інтерпретувала цю «котячу красу, що показує свої кігті» через акорд пудрового та пряного ірису. В той час як ефект пухнастого тваринного тепла, переданий м’якістю замші та земляним ветивером, мав створити відчуття хижих обіймів.

Обидва аромати – це історія про злиття людини і тварини, що розкриває чоловічу (Peau de Bête) та жіночу (Belle Bête) грані пристрасті, що межує зі звірячою дикістю. Нажаль ця трилогія так і не була завершена, але її переосмислили і в оновленому вигляді вона побачила світ у 2021 році, але про це – у другій частині.