Marc-Antoine Barrois Ganymede

Аромат абсолютно відсторонений, холодний, ні на краплю не солодкий, чистий, медицинський, футурістичний.

Він нагадує одразу багато чого знайомого і впроцессі розкриття проходить багато метаморфоз. 

В ньому є йод, хлор, сіль, метал, миш'як, чорнила каракатиці, але не лякайтесь - це лише відтінки які час від часу виринають із загальної дуже тягучої канви аромату.

На початку це мандаринова шкірка, трохи жирна від видавленого з неї ефірного масла, що дуже виразно пахне та трохи гірчить. 

Потім вступають мінеральні ноти, що і грають усіма описаними вище відтінками. 

Далі вступають шафран і османтус, що звучать запудреною шкірою, навіть замшею. Замшевості додає лист фіалки. 

В базі звучить яскравий шафран, безсмертник, що дає ноти сухої трави, схожий на полин, але м'якіший, та молекула Akigalawood (сандал).

Якщо перейти до асоціацій, то на старті це кам'янистий берег моря північної країни в сонячний, але холодний день. Чути сіль, морські мотиви, трохи осторонь - хвойний ліс. 

Серце аромату - це морг. Я лежу на холодному столі, навколо запахи хлору, миш'яку, вікно кімнати відкрите навстіж, за вікном от-от почнеться дощ, чорні хмари висять дуже низко. Поруч стоїть патологоанатом в шкіряному фартусі.

База аромату - це дороге нове авто зі шкіряними сідіннями, на сидінні стос свіжих глянцевих журналів, від яких ще пахне друкарськими чорнилами.

Зроблений аромат бездоганно, розкривається чіткими слоями, кожен з яких цікавий по-своєму. Стійкість навіть занадто велика - він відчувається від шкіри навіть після душу.

Але при всій цій силі та стійкості аромат легкий та озоновий. Шедевр від Квентіна Біша.